Революція - це

Революція – це зовсім не пафосно. Це суміш безумної відчайдушності і безнадії. Це відчуття страху, яке притуплюється наявністю поруч плечей товаришів. Це коли ти не маєш сил вдихнути від захвату і натиску десятків людей, які разом з тобою намагаються проривати кордон Беркуту. Це тижні і тижні очікування, жування бутербродів і гречки, бомжування, розмов про «злив» і зраду вождів, які стоять на сцені.
Це коли чергове віче завершується не революцією, а резолюцією. Це славні тітушки-провокатори:) Це читання віршів Корчинського на конспіративній квартирі.
Це запах сльозогінного газу. Це вибухи світлошумових гранат. Це і коли палає небо і земля. Це коли молишся, щоб не потрапити в полон, а потім дякуєш Богу, що лишився живим.
Це кров тих, кому в ті дні не пощастило стати Героями:( Це «Пливе кача…».
Це відповідальність перед тими, хто пролив свою кров за нашу свободу. Хто поклав свої життя. Хто дивиться на нас із думкою: «Ти живий, бо ми померли. А отже ти живеш замість нас»…
Цей день не для того, щоб святкувати, а для того, щоб пам'ятати про ціну. І від цього ставати ще сильнішими.