Про науку і християнство

Науковий світогляд – обмежений. Вульгарний матеріалізм відкидає все те, що не доведено наукою. Дослідження навколишнього світу – це цікаво, прекрасно і почесно. Акустики (науковці, що досліджують звуки) можуть ідеально дослідити Дев’яту симфонію Бетховена. І дослідивши ці звуки, звісно не знайдуть самого Бетховена. Але це не означає, що у цієї симфонії немає автора.
Біблія – це не інструкція зі створення світу. Для мене Біблія – це посібник у відносинах з Богом і людьми. Якщо я хочу проводити досліди з хімічними елементами, я користуюся таблицею Менделєєва. Якщо у мене виникає спокуса вкрасти в ближнього, я згадую заповіді, а не статті Кримінального кодексу.
Про створення світу у Біблії кілька сторінок. Решта – про Бога і людей. Я абсолютно не сумніваюся у достовірності Книги Буття. Я переконаний, що вона правдива. Що там написано дійсно те, що розповідав Мойсей євреям три тисячі років тому. І він розповідав так, щоб це було зрозуміло водночас дикому кочовому племені і мільйонам нащадків через тисячі років. У Біблії не описано механізму створення світу. У Біблії сказано, що Бог створив світ, і Бог та світ не є тотожними. Ці дві ключові тези призвели до виникнення науки саме у християнському світі.
Наука не могла виникнути там, де не вірять в реальність світу. Навіщо досліджувати світ, якщо він лише сон Брахмана? Наука не могла виникнути, де панівний пантеїзм, де Бог і світ – це одне і те ж. Ставити експерименти на Богом? Безглуздо. Тим паче не могла виникнути наука, в цивілізації, де вважають, що світ виник із шкарлупи яйця чи внаслідок війни богів.
Наука виникла саме в Європі, де панувала церква і палали вогні інквізиції. Саме інквізиція засудила античні праці про наявність душ у планет і подібну єресь. Інквізиція – це конфлікт з іншими релігіями, магами, знахарями та єретиками. Конфлікт з наукою якщо і був, то був побічний.
Якби Джордано Бруно писав у наш час, то сучасні науковці його б заплювали за книгу «Тези проти математиків», уявлення про існування Бога в речах, віру в переселення душ. Почитайте його праці. Жодних розрахунків там немає. Так, там дійсно можна знайти те, що згодом підтвердилося наукою. Але від того, що якесь пророцтво Нострадамуса справдилося, не варто називати його великим вченим.
За століття до Бруно, Коперник написав працю «Про обертання небесних сфер», базовану на узагальненні власних тривалих спостережень і підрахунків. Без «духів», «душ», претензій на авторське розуміння Бога. І Коперник спокійно помер своєю смертю.
Наука і релігія мають бути не ворогами, а добрими сусідами. Чим вищий паркан, тим міцніша дружба. Не варто кропити святою водою андронного колайдера (якщо про це не просили самі працівники інституту). Але перетворювати науку на догму, а науковий світогляд на єдиноправильний - це означає утворити ще одну релігію.
Як християнин, я спокійно ставлюся до теорії еволюції. До неї спокійно ставилися навіть сучасники Дарвіна. Православний святий Феофан Затворник: «Это тело — что это было? Глиняная тетерька, или живое тело? — Оно было живое тело, — было животное в образе человека, с душою животною, а потом Бог вдунул в него дух Свой…»
Єдине, що мені не подобається в теорії еволюції – претензії на догматику. Наука – це постійне спростування, пошук істини, нові відкриття. Якщо завтра науковці доведуть, що Дарвін помилявся, ми походимо від ведмедів, то свої книги доведеться переписувати науковцям, а не нам.