Про попів і тачки

А що? Я теж за. Хай священики подають декларації.
Про «жирних попів на дорогих тачках» розповідають як правило ті, хто бачили їх тільки з екрану телевізора. Я зі священиками спілкуюся не так і часто, але перетинаюся трохи частіше за більшість Facebook спільноти.
В минулу суботу вирішив пройтися по ринку. Випадково побачився з із дружиною знайомого священика. «Як там отець …?» запитую? – «Разом із прихожанами дрова носять. Треба готуватися на зиму» - відповідає. «Передавайте вітання!», сказав я, прощаючись, а сам пожалкував, що давно вже не був в церкві на Тополянській. Міг би чимось допомогти.
Не так давно пив каву із гарною дівчиною і мова зайшла за «попів на дорогих тачках».
- А знаєш, - кажу, - колись мені єпископ говорив, що з мене міг би вийти священик, що бачить у мені щось. Тоді я відмовився, бо вважав, що моє покликання – політика. Але інколи сумніваюся. І можливо все ж колись повернуся до цієї розмови.
- І ти б все кинув, щоб стати священником?
- А що? Ти ж щойно розказувала, як вони кучеряво живуть? – віджартовуюся я.
Якщо почитати пабліки в соц.мережах, то все просто: «кадило крутиться, лавеха мутиться». Але реальність така: якщо тобі пощастить, лишитися в місті, а не поїхати в село, ти почнеш розбудовувати парафію десь на окраїні. З вагончика, закинутого магазину, занедбаного клубу. Разом з невеликою кількістю ентузіастів почнеш ганяти щурів і вимітати шприци після наркоманів. Поставите хрест на будівлю і повісите оголошення для місцевих. До храму щонеділі почне ходити 10-15 людей. Середня пожертва з людини 10-20 грн (це зі свічками). При хороших розкладах – 200 грн. в неділю. Десь 1200 грн. в місяць ( з урахуванням великих свят). Але це не в кишеню священику. Це загальний «дохід». З нього треба заплатити за електрику, а взимку за опалення. А ще інколи треба щось пофарбувати. частину віддати на потреби єпархії. Якщо більш-менш професійна півча, дати щось їм.
У нашому будинку живе два священнослужителі. Диякон московського патріархату і священник кафедрального (головного) собору київського. Всі квартири в будинку – малосімейки загальною площею по 21 м2. Як люди середнього віку живуть в таких умовах з сім’єю і дітьми мені уявити важко.
Але це ж священики. Напевно єпископ жирує за їх рахунок? Той єпископ, якого знаю, живе у простій квартирі. Їсть звичайну їжу, простішу ніж ми з вами. Ні. Він не святий. У нього є недоліки як і в кожного із нас. І священики не святі. У православній церкві немає догмата про непогрішимість навіть Патріарха. Церква свята не завдяки сукупності святості людей, що входять до неї. А всупереч їх гріховності. Якби не присутність Святого Духа в Церкві, її б вже давно не було.
Історії про «святих отців» з дорогими прикрасами в дорогих клубах на жаль не є вигадкою. Але є ще одна правда: священиків на велосипедах в Україні більше, ніж на автомобілях. Але про священика на велосипеді сюжет на ТСН не покажеш. Немає інформаційного приводу.
Дорогі автомобілі дійсно є в деяких єпископів і священиків. Але вони куплені явно не за свічки. Більше того, саме духовенство, як правило, не купує цих дорогих речей. Зазвичай це подарунки людей, які мають багато грошей і готові їх жертвувати. Ми знаємо, що в Україні важко набути багатство чесним шляхом. Тому дехто, щоб пом’якшити муки совісті, будує храми, жертвує на Церкву, дарує автомобілі. Добре це чи погано, не мені судити. Я просто констатую факт.
Не хочете ходити до жирних попів? Ходіть до худих.
Хочете знайти священика з яким можна вести інтелектуальні бесіди про Орігена і Августина? Такі теж є.
Маєте сумніви і шукаєте шлях до Бога? Знайдіть священика, який сам пройшов це і прийшов до Церкви через довгу і болючу дорогу.
Було б добре, якби всі якості поєднувалися в одному священику. Але навіть, якщо це три різних людини – не біда.
Біда в тому, що деякі священики не такі, як нам би хотілося. Але я не беруся критикувати навіть таких. Бо у мене була можливість взяти цей хрест, а я його не взяв.
До чого взагалі цей пост?
На Сумах на Добровільній на місці занедбаного клубу розбудовується храм Андрія Первозванного УПЦ КП. Названий він не тільки на честь апостола Андрія, а і на добрий спомин про Андрія Реуту – бійця батальйону «Донбас» та всіх бійців, які загинули за волю України.
Староста храму – батько Андрія: Олександр Дмитрович Реута. Якщо хочете долучитися до побудови чи якось інакше допомогти, я підкажу як до нього звернутися.